Зима не поставить війну на паузу: що відбуватиметься на фронтах у найближчі місяці?

На більшості ділянках ЗСУ стануть в активну оборону, але при цьому не зупинять рух у напрямку Бахмута, Токмака і лівобережної Херсонщини

Другу зиму з часу повномасштабного вторгнення Росії (п’ять лютневих днів 2022-го навряд чи можуть розглядатися як повноцінна зима) українці зустрічають не з якимись завищеними сподіваннями на подальший швидкий і красивий наступ ЗСУ, а з розумінням усієї складності ситуації: що ця війна — надовго, і що вона може не закінчитися і 2024-го.

Українська нація дорослішає й починає спокійно, тверезо дивитися на варіант позиційної війни, про що нещодавно писав у своїй статті Головком Валерій Залужний, налаштуватися на тривалу виснажливу боротьбу.

З іншого боку, українцям, щонайперше тим, які мало що розуміють у військовій справі, але душею та думками бажають якнайшвидшого звільнення всіх окупованих територій, попри усвідомлення неспішності цього процесу, необхідна віра, бачення перспектив і варіантів.

Тож які очікування, з чим входимо у зимовий період, які прогнози та сценарії щодо розвитку ситуації на фронтах у найближчі чотири місяці? На який мінімум та максимум, виходячи з ситуації, що склалася, може розраховувати Україна?

На херсонському, запорізькому та донецькому фронтах створено стратегічні напрями, аби в осінньо-зимовий період наш рух не заморожувати

Полковник запасу Роман Світан у коментарі “Укрінформу” спрогнозував, що дощі припинять потуги росіян щодо наступу на східному фронті. А це Авдіївка, Вугледар, Бахмут, Куп’янськ — найгарячіші точки на карті. Рухатися там широкомасштабно росіяни не зможуть. А відтак є шанс, що у ЗСУ звільняться додаткові ресурси для виконання завдань в якихось інших місцях, наприклад, у тому ж Токмаку або на лівому березі Дніпра.

“Зараз лівобережжя Херсонщини, яке поки що тільки розгойдується, виглядає навіть перспективніше за Токмак, – стверджує військовий експерт. – Форсувати Дніпро і працювати на лівому березі в осінньо-зимовий період – ймовірність досить-таки висока. Оскільки там у нас найкоротше плече постачання. І якщо будуть надійні понтони, то перекидати техніку на лівий берег теж, у принципі, цілком можливо”.

На лівому березі піщаний ґрунт добре тримає гусеничну техніку навіть під час дощу, каже пан Світан. Там вже є кілька плацдармів, на глибину 3-4 км вздовж Дніпра. Від Чорного моря в районі Скадовська це 70-80 км. Навіть просто розширення санітарної зони, яку створили наші розвідники, полегшить життя херсонців, які дуже страждають від обстрілів ворожої артилерії.

“Відкрити нове дихання для наших наступальних дій саме на лівому березі Дніпра – це, так би мовити, програма максимум”, – стверджуй експерт.

Але водночас, полковник Світан, звертає увагу на те, що розвиток ситуації на лівому березі багато в чому залежатиме від спроможностей ворога. Якщо росіяни знайдуть додаткові сили та засоби, щоби посилитися, то, скоріш за все, нам цього року там нічого особливого не світитиме. І навпаки – якщо у них сил і засобів не вистачить, і вони ще й добряче обпечуться об Авдіївку, Бахмут, Вугледар, Куп’янськ, то…

Щодо програми мінімум — це Бахмут. За словами Романа Світана, на цьому напрямку спостерігається позитивна для нас динаміка.

“ЗСУ перебувають у дуже непоганій позиції — на панівних висотах. У районі Кліщіївки на східній стороні залізниці, що йде з Горлівки до Бахмуту, є кілька плацдармів, які наші війська розширюють. Основне завдання – перетнути шосейну дорогу – ми її вже тримаємо під вогневим контролем – і далі вже вийти на річку Бахмутку. Там три дороги (залізна, шосейна та вздовж річки Бахмутка) йдуть паралельно з півдня на північ у бік Бахмуту з-під Горлівки. Коли буде серйозний плацдарм на лівому березі Бахмутки, можна буде рухатися у бік Бахмуту, заходячи з півдня до центру міста та відтинаючи росіян. Це стратегічне завдання, яке ми виконуватимемо в осінньо-зимовий період”, – розповідає експерт.

Далі — Токмак. У вересні ЗСУ відзначалися наступальною активністю на запорізькому напрямку, зумівши прорвати першу лінію оборони противника, так звану “лінію Суровікіна”. Через це звучали прогнози: Україна деокупує Токмак до кінця 2023 року. Що там зараз, які перспективи?

“На Запоріжчині ми залишили один стратегічний напрямок. У районі Роботине ведеться розширення плацдарму та зміцнення флангів, щоб рухатися на південь. Нам потрібно розширити плацдарм на 15-20 км, щоб зняти проблему флангових ударів росіян. Є позитивна динаміка і на захід від Роботиного, і в районі Вербового, – запевняє пан Світан. – Але… Наші перспективи на цьому напрямку безпосередньо залежатимуть від поставок озброєння, зокрема, нових видів. Якщо нам передадуть кілька тисяч снарядів М-26 з касетною головною частиною до HIMARS — то можна буде рухатися в сторону Токмака, перетнути залізницю… Якщо ж снаряди не дадуть (або дадуть у недостатній кількості), то наш рух там буде повільний, на рівні 100-200 метрів на добу”.

Отже, розвиток ситуації в Токмаку прямо залежить від поставок озброєння, а також від номенклатури боєприпасів, що поставляються.

Щодо Луганського напрямку, то, на думку військового експерта, нічого стратегічного в осінньо-зимовий період там не відбуватиметься: “На Луганщині у нас немає можливості рухатися масштабно і глибоко, для цього нам потрібна велика кількість сил і засобів, а також – 100% – потрібна авіація. Тому наразі працюватимемо на цьому напрямку тільки в режимі активної оборони. Наше завдання — знищення і зв’язування ворога ”.

Нарешті, про авіацію: “Після застосування ATACMS росіяни перегнали свої гелікоптери в район Таганрога під Ростов та в район Джанкоя під Веселе. І це ускладнює їм життя – більше треба заправлятися, менше озброєння на борту. На нашу користь і нельотна погода в осінньо-зимовий період. З ворожих літаків-штурмовиків через хмарність ніхто працювати не буде”.

Втім, погода ніяк не впливає на скидання коригованих авіабомб (КАБів). Вони йдуть за ГЛОНАСС, тобто за координатами супутниковими.

“Тому в наступні пару місяців зменшиться одна “тема”, а друга — може збільшитися. Останнім часом росіяни, мало не до сотні авіабомб за добу використовують. На жаль, це залишиться”, – прогнозує полковник Світан.

Однак ЗСУ готові входити в осінньо-зимовий період, пройти його і вже потім розпочати весняну кампанію.

“Для нас це вже буде 10-та воєнна зима. І ми її зустрічаємо з баченням процесів і грамотно згорнутими напрямками, які виявилися другорядними. Є також напрямки, які навпаки — розгортаються. У нас виконання головного завдання — знищення противника — йде добре. Щодня мінімум по батальйону росіян відмінусовується, по знищеній техніці маємо дуже хороші цифри. А після третьої хвилі наступу ворога в Авдіївці буде ще більше. Тобто, як такий, наш наступ триває. Так, в дещо усіченому вигляді, але тим не менш”, – наголосив військовий експерт.

На Запоріжчині та Херсонщині — перспективи успішного просування ЗСУ, на Луганщині — оборона з цікавими можливостями

Військовий оглядач групи “Інформаційний спротив” Олександр Коваленко каже, що ЗСУ протягом осінньо-зимової кампанії зможуть або вести наступальні дії, або зосередитися виключно на обороні. Або те й інше одночасно, як от, наприклад, на Донеччині.

“На Донецькому фронті ситуація для нас складається 50 на 50. Наприклад, у районі Бахмуту триватимуть локальні наступальні дії ЗСУ. В південному секторі, у напрямку траси Бахмут-Горлівка, узимку нас можуть очікувати успіхи. Передумови для цього є”, – прогнозує Олександр Коваленко.

Інша справа — Авдіївка.

“Найбільш небезпечне місце – це, звісно, Авдіївка. Якщо 10 жовтня противник розпочав наступальні дії, задіявши 1-й армійський корпус, плюс 20-та, 150-та мотострілецькі дивізії зі складу 8-ї загальновійськової армії РФ, то через майже півтора-два тижні вже йшлося про те, що фактично уся 2-га загальновійськова армія РФ воює під Авдіївкою. А зараз там є 15-та, 21-ша та 30-та окремі стрілецькі бригади (ОБСр), тобто доволі серйозний потенціал”, – зазначив експерт.