Що буде доцільніше: демонтувати старий стадіон та збудувати на його місці, чи продовжувати його реконструкцію?
Перший футбольний стадіон в Дрогобичі був споруджений у 1920 році, в 1930-х стадіон носив назву “Юнак”. З приходом радянської влади стадіон перейшов до обласної філії товариства “Спартак” і отримав назву “Спартак”, згодом розпочалася активна розбудова стадіону.
У 1959 році побудували центральну трибуну, а в 1961 році добудували східну трибуну.
В проміжку між 1991 і 1992 роками назву спростили до “Крановик”, а в 1997 році стадіон отримав назву “Галичина”.
Стадіон у Дрогобичі був закритий на реконструкцію ще у 2008 році. Тоді його планували зробити сучасною тренувальною базою до чемпіонату Європи з футболу Євро-2012. Старий стадіон фактично розібрали, розпочали масштабні роботи, але через зриви фінансування, зміну підрядників і судові процеси реконструкція так і не була завершена.
“Минуло 18 років…”
За цей час через проєкт пройшли десятки мільйонів гривень бюджетних коштів, відбулося кілька коригувань кошторису, судові спори щодо використання державних коштів, змінилися уряди, президенти, міські голови та депутати. Але стадіону, яким могла б користуватися громада, досі немає. Натомість сьогодні місто змушене витрачати бюджетні кошти вже не на розвиток спорту, а на охорону та утримання недобудови.
І тут виникає питання, яке чомусь ніхто не хоче поставити вголос.
“Чи доцільно сьогодні продовжувати вкладати кошти у конструкції, які вже майже два десятиліття перебувають під відкритим небом…?”
За цей час бетон і метал зазнали постійного впливу дощу, снігу, морозів та перепадів температур. Волога потрапляє в мікротріщини, арматура кородує, а цикли замерзання й відтавання поступово руйнують навіть найміцніші конструкції. Дерева й чагарники, що проростають крізь бетон, лише прискорюють цей процес.
“Без незалежної технічної експертизи ніхто не може чесно сказати, чи є ці конструкції придатними для подальшої реконструкції, чи їх відновлення вже економічно недоцільне…”
Саме тому, на мою думку, громада має отримати відповідь не на політичне, а на професійне запитання:
- скільки реально коштуватиме завершення реконструкції;
- скільки коштуватиме демонтаж аварійних конструкцій;
- скільки коштуватиме будівництво нового сучасного стадіону після завершення війни із залученням державного чи приватного інвестора.
Можливо, замість того щоб нескінченно вкладати гроші у довгобуд, варто чесно оцінити його технічний стан і розпочати нову історію – створити сучасний спортивний комплекс, який відповідатиме вимогам XXI століття.
“Я знаю, що знайдуться ті, хто скаже: “Не можна руйнувати пам’ять”…”
Але тоді виникає зустрічне запитання. Якщо цей стадіон був настільки цінним для громади, то чому всі рівні влади дозволили йому руйнуватися майже два десятиліття?
Можливо, настав час перестати жити спогадами про минуле й почати думати про майбутнє.
P.S.
А як вважаєте ви?
- Добудувати стадіон, який реконструюють уже 18 років…?
- Чи після завершення війни демонтувати залишки старої споруди та побудувати на її місці новий сучасний стадіон…?
Пишіть свою думку в коментарях…
Автор статті Іван ТОРСЬКИЙ – голова ГО “ТРИ СИЛИ”, журналіст НСЖУ
