ЄС “забирає” в України коньяк. Що відбувається?

Українців налякала новина про нібито заборону коньяку та шампанського. Чи справді доведеться прощатися з улюбленими напоями, чи йдеться лише про зміну напису на етикетці?

“У 2026 році в Україні заборонять коньяк та шампанське”. Повідомлення з таким наративом заполонили новинні стрічки та соціальні мережі. Напередодні різдвяних свят вони взагалі сприймаються ніби вирок.

Насправді йдеться не про заборону, а про виконання умов Угоди про асоціацію з ЄС та законодавства про захист географічних зазначень. Вони передбачають, що з 1 січня 2026 року Україна відмовиться від використання 12 захищених назв. Серед них найбільш розповсюдженими є саме шампанське і коньяк.

І хоча досі в побуті ми подекуди називаємо ігристе вино вітчизняного виробництва шампанським, на поличках магазинів вже давно не видно пляшок з такою назвою.

З коньяками інша історія. Виробники перебувають на пів шляху до ребрендингу, а дехто взагалі лише на старті і “бігти” не поспішає.

Як проходить процес трансформації та з чим залишиться Україна у підсумку?

Шлях Франції: від кризи до системи

Коньяк – міцний алкогольний напій французького походження, виготовлений з білих сортів винограду методом подвійної дистиляції з подальшою витримкою в дубових бочках. Технологія його виробництва формувалася на заході цієї країни з 16 по 18 сторіччя, коли були започатковані великі коньячні доми Martell, Rémy Martin та Hennessy.

У цей період галузь розвивалася, французьке виноробство переживало стрімке зростання, збільшувався експорт, аж поки у другій половині 19 століття епідемія філоксери не знищила понад 70% виноградників. Виробництво скоротилося, ціни зросли, але попит залишався високим, тож ринок заполонили низькоякісні імпортні вина та фальсифікат.

Для боротьби з підробками та захисту місцевих виробників у 1905 році уряд країни ухвалив закон про боротьбу з шахрайством та фальсифікацію. Його називають першим історичним документом, що забезпечував права споживачів. За введення покупців в оману щодо природи, виду, походження, суттєвих якостей, складу або вмісту продуктів, напоїв чи ліків закон передбачав покарання: позбавлення волі та штраф.

Також в документі використовувався термін appellations régionales, тобто регіональні найменування чи апелясьйони, що згодом трансформувався в Appellation d’Origine Contrôlée (AOC) – юридично визначене та захищене географічне зазначення для позначення території з унікальними природними умовами та історичною технологією виробництва певного продукту.

Планувалося, що виробники поступово переходитимуть на “набіл” і споживач звикне до нової колективної назви. Далі можна було б захистити продукт окремим стандартом, проте кожен пішов своїм шляхом. Ідея залишилася нереалізованою, і тепер замість “фети” українського виробництва поруч зі справжнім грецьким сиром у продажу можна знайти фіту, фелату, інсалату, сир салатний, фетель, фетаксу, сіртакі і навіть просто “грецький салат”.

“Фету перейменували, але не завжди правильно. Законодавство про географічні зазначення забороняє не тільки використовувати слово фета, але й похідні від нього і всього, що буде нагадувати ту саму грецьку фету, наприклад, оформлення пакування в грецькому стилі. Тут виробники не праві, бо такі назви можуть ввести споживачів в оману”, – зауважує Шор.

Експертка пояснює, що українське законодавство містить санкційні норми щодо введення споживачів в оману. Окрім того, власник зареєстрованого географічного зазначення має право звернутися за захистом своїх інтересів до відповідних органів. Наприклад, у випадку з Грецією у 2022 році суд заборонив Данії експортувати вироблений в країні сир з назвою “фета” за межі ЄС, а цьогоріч греки виграли суд проти Чилі.

Виробники проти, але уряд має власну думку

Вдруге українці не могли дійти згоди, коли пішла мова про перейменування коньяку. Щоб визначити нову, зрозумілу переважній більшості населення назву, в січні 2019 року фінансований ЄС проєкт “Географічні зазначення в Україні” провів онлайн-опитування. Однак незадовго до цього вийшов наказ Мінагрополітики, що дав ЄС привід засумніватися в бажанні України виконувати Угоду про асоціацію та спричинив напруження.

В переліку були:

• “к’янок”,
• “дубовик”/”дубняр”,
• “брунат”,
• “каннук”,
• “укрньяк”/”украньяк”,
• “сонцедар”/”сандар”/”виндар” та інші варіанти, більшість з яких висміяли в соцмережах.

“Щось похолодало, нумо навернем по бурштинячку?”, – писали дотепники.

Але й у “бренді” були противники: коньяк має репутацію елітного, більш якісного напою, а бренді здається лише його блідою тінню. Але це не так.

“Помилково вважати, що бренді – напій нижчої якості. Уся продукція, яка не походить з регіону Cognac, але виготовлена за коньячною технологією, незалежно від країни чи регіону виробництва (включно навіть з іншими регіонами Франції), повинна маркуватися як “бренді”. Це більш широка та узагальнена назва для міцних напоїв, отриманих шляхом дистиляції виноградного вина з витримкою від шести місяців”, – зазначає Ілона Надводська, CEO Akkerman Distillery, що виробляє коньяк AZNAURI.

Інша відмінність: для бренді частіше застосовуються міжнародні абревіатури VS, VSOP, VVSOP, ХО. Для коньяків в Україні історично використовувались позначення “тир зірочки”, “чотири зірочки”, “п’ять зірочок”, доповнені роками витримки, звертає увагу Надводська.

“Історично в Україні сформувався великий ринок коньяку – це другий за обсягами сегмент міцних напоїв після горілки. Конкуренція серед виробників дуже висока, за увагу українських споживачів змагаються як локальні бренди, так і імпортні”, – додає CEO Akkerman Distillery.

Співрозмовники, дотичні до дискусії 2019 року, зазначають, що саме тоді країна мала шанс на розробку власного бренду, який прийшов би на заміну коньяку, але не використала його. Хоча, наприклад, Молдова ще в 1993 році ухвалила перші нормативні документи для вин та міцних напоїв, які заміняли стандарти СРСР та вводили нові назви: спумант (Spumant) замість шампанського або дівін (Divin) замість коньяку.

До перейменування долучилися науковці: спочатку для коньяку запропонували термін “диствін” (від “винний дистилят”), потім назву уточнили до “дівін” (Divin), що в перекладі з румунської означає “божественний, чудовий, надзвичайний”. Тепер це географічне зазначення, захищене в ЄС та Британії. Паралельно існує і молдовське бренді.

“Бренді – це менш якісні спирти, а дівін – якісніші, витриманіші, тільки виноградного походження, до цих напоїв висуваються вищі вимоги”, – пояснює різницю Печко.

“Результат обговорень, що проводилися 10 років тому, був передбачуваний: назва “бренді” – загальновідома і загальновживана, знайти повноцінну заміну важко”, – пояснює генеральний директор “Галіція Дистилері” Володимир Татарінов. Підприємство виробляє коньяки, бренді, кальвадоси, фруктові дистиляти і теж було учасником дискусії.

Альтернативну думку має експерт з дистильованих напоїв Вадим Кірічко. Він вважає, що Україна не мала відмовлятись від назви “коньяк” з багатьох причин.

“Бренді – це загальна назва. Вона не дає розуміння, який саме стиль напою всередині пляшки. Це як замість горілки писати “алкогольний напій”. Також Україна має давню історію виробництва коньяків, і ці напої отримували у Франції найвищі нагороди. Це наша спадщина, як у Вірменії чи Молдові. Ми ніби від своєї історії відмовляємось”, – вважає Кірічко.

Він називає Європейський Союз “звичайною торговою корпорацією”, яка не зацікавлена в українській продукції, проте зацікавлена в українських покупцях, тому перш ніж щось віддати, треба зрозуміти, що отримаєш натомість.

Staremisto.news