Прийдіть до Мене всі втомлені і обтяжені…
Людина є здоровою тоді, коли є здоров`я фізичне, психічне, соціальне та духовне. Тобто, коли здорові тіло, психіка, стосунки та душа.
У час повномасштабної війни, коли світ валиться, гинуть найрідніші і не знаєш чого чекати від завтрашнього дня, дуже важлива підтримка громади, суспільства, дуже важливо не залишитися сам на сам зі своїм горем.
Трускавецький міський центр соціальних служб (директорка Надія Онаць) працює з різними категоріями людей (сім`ї військових, ВПО, ті, хто опинився у складних життєвих обставинах, та багато інших), але найпотрібнішою є співпраця з сім`ями наших полеглих Героїв. От і сьогодні, у свято святого апостола та євангеліста Івана Богослова, для 28 членів сімей загиблих Героїв з Трускавецької громади (матері, дружини, діти) було організовано духовну мандрівку – прощу до одного з намолених зцілюючих чудотворних місць.
В Україні є чимало відпустових місць та монастирів, куди люди поспішають незалежно від конфесійної приналежності. Православні, греко- та римо-католики особливо вшановують Пресвяту Діву Марію, тож на місцях її об’явлення, на місцях, де творилися чудеса, у монастирях – спільнотах Божих людей – люди шукають розради, поради, уздоровлення, спокою, відповіді на свої запитання та потреби.
Зарваниця, Гошів, Грушів, Скит Манявський, Джублик, Більшівці, Бердичів, Старуня, Страдч – цей перелік святих місць далеко не вичерпний. Але лаври в Україні є тільки чотири: Києво-Печерська, Почаївська, Святогірська та Святоуспенська Унівська. Остання – єдина, котра перебуває під юрисдикцією Української Греко-Католицької Церкви. Тож саме до Унева вирушили сьогодні паломники з Трускавецької громади, а супроводжували їх у цій мандрівці духовний провідник, отець-сотрудник парафії святого пророка Іллі в Трускавці, голова Комісії у справах родини Самбірсько-Дрогобицької єпархії УГКЦ о. Василь Нестер та начальниця відділу соціальної роботи Трускавецького міського центру соціальних служб Наталія Гайгель.
«Прийдіть до Мене всі втомлені та обтяжені, і Я заспокою вас…». Ці слова з Євангелії від святого Матвія якнайкраще передають те чудо, котре сталося сьогодні і стається завжди, коли люди йдуть на прощу. Згорблені випрямляються, сумні посміхаються, потухлі очі відновлюють блиск, кутики вуст піднімаються догори й складаються в посмішку, зморшки розгладжуються і настає катарсис – просвітлення, пробудження, розуміння того, що жити треба далі, і жити треба по-Божому.
Жодна фотографія не передасть того, що відчули сьогоднішні паломники з Трускавецької громади, і жодне слово не відобразить важливості таких поїздок. Ті, хто втратив сина, чоловіка, тата чи брата, не просто відволікаються від свого болю. Вони по-іншому починають дивитися на Життя та Смерть, переосмислюють сенси та смисли, стають просвітленими людьми, розуміють значення молитви та Вічності.
Свята Літургія під проводом отця Василя Нестера та зі сповіддю трьох отців-студитів Унівської обителі, молебен до Пресвятої Богородиці в Успенській (лаврській) церкві, панахида на Чернечій горі за полеглими Героями та молитва на могилі першого єпископа Самбірсько-Дрогобицької єпархії Владики Юліана Вороновського, а ще чудова екскурсія з отцем-студитом Максимом, можливість набрати водички з Унівського джерела та придбати щось на згадку у церковній крамничці. Плюс дорога по 2,5 години в кожну сторону – і день минув, від 7 ранку до 7 вечора. Але який це був день!
Не варто переповідати історію Унівської обителі чи подавати тут сокровенні думки прочан. Нехай ці думки залишаться виритими у їхній пам`яті, а бажаючі ознайомитися з історією одного з найдавніших монастирів Червленої Руси-Галичини (з часів князя Лева Даниловича, Галицько-Волинська держава, XIII століття) самі поїдуть на прощу. Бо, воістину, краще один раз побачити, ніж сто разів почути.
Ми всі, живі, в неоплаченому боргу перед тими, хто віддав за нас своє життя, перед нашими воїнами-Героями, а також перед їхніми родинами, котрі втратили найдорожчих. Вже не вперше родини полеглих воїнів запрошуються на прощу, вони вже побували у Зарваниці, Страдчі, а ще мають намір поїхати до Старуні, можливо й до інших місць сили. Нехай кожна така поїздка-проща дає їм сил і наснаги на подальше життя, і нехай їхнє життя буде повноцінне, насичене хорошими подіями, благословенне Богом. Бо, як каже отець Василь Нестер, з висоти Небес їхні синочки, чоловіки чи татусі хотіли б бачити їх радісними та щасливими. Нехай же так і буде! Fiat voluntas Tua…
