Освітня реформа Тараса Кучми: безкоштовний проїзд забрали – дітей “ПОВЕРТАЮТЬ” у села
Ще не так давно у дрогобицькій освіті панувала ейфорія навколо чергового експерименту – створення додаткових трьох ліцеїв на базі шкіл №1, №4 та №16, а також відновлення набору до 10-х класів у Стебницькому ліцеї №7.
“Усі бурхливо аплодували головному тандему експериментаторів – Тарасу Кучмі та Петру Шев’яку…”
Але, мабуть, після чергового перегляду шкільної мережі, особливо ситуації у школах сільської місцевості, вирішили зробити крок назад. Напевно, взяли за основу відому працю московського вождя пролєтаріату Лєніна, праці якого вивчались в тюмені – “Крок вперед, два кроки назад”.
Бо замість того, щоб при формуванні кількості класів у міських школах враховувати списки дітей шкільного віку у відповідних мікрорайонах і не збільшувати кількість класів за рахунок дітей із сіл, тепер, схоже, вирішили “повернути” цих дітей до сільських шкіл, скасувавши безкоштовний проїзд для учнів 1–9 класів.
“Тільки що це реально змінить…?”
Більшість батьків, які вже возять дітей до міських шкіл, навряд чи відмовляться від обраного навчального закладу. Вони просто продовжать возити дітей власним транспортом. Тож замість вирішення проблеми можемо отримати додаткові витрати для батьків і додатковий заробіток для своїх перевізників.
“Але є ще важливіший момент. У селі дитині часто просто немає куди піти після уроків…”
У багатьох селах немає спортивних шкіл, палаців школяра, будинків технічної творчості, станцій юних туристів, музичних та художніх шкіл, танцювальних і мистецьких студій – навіть приватних. Міська дитина має можливість розвивати свої здібності. А сільській дитині тепер пропонують або платити ще й за дорогу до міста, або залишатися вдома.
“І тоді замість розвитку – гаджети та соціальні мережі. Хіба це рівність можливостей…? Хіба це розвиток села…?”
Мимоволі згадується історія московії: спочатку кріпаки, потім колгоспники, які фактично не мали можливості вільно залишати село… І так зара у нас, рішення влади обмежує доступ сільських дітей до можливостей міста…
“Дивно, що це питання не стало предметом серйозного публічного обговорення…”
- Де позиція управління освіти?
- Де сільські старости? До речі, як члени виконкому вони голосували за відповідні рішення.
- Де профільні заступники?
- Де депутати?
- Невже ніхто не подумав, що буде з дітьми із сіл і які наслідки це матиме для їхніх сімей?
P.S.
Якщо сільські території дають громаді землю, ресурси та податки, мешканці мають право запитати:
“А ЩО ГРОМАДА ДАЄ СЕЛУ НАЗАМІН…?”
Чи вся модель зводиться до простого принципу: Земля – із села, податки – до бюджету, а діти – назад у село…? Саме тому ця “освітня реформа” потребує не аплодисментів, а конкретних відповідей.
Якщо влада справді хоче повернути дітей до сільських шкіл – нехай чесно пояснить чому, на яких розрахунках це ґрунтується і що вона запропонує сільським дітям замість втрачених можливостей.
Бо якщо відповідей немає – це вже не реформа.
“ЦЕ ЧЕРГОВИЙ ЕКСПЕРИМЕНТ НАД ЛЮДЬМИ. І ЦЬОГО РАЗУ – НАД ДІТЬМИ…”
Автор статті Іван ТОРСЬКИЙ – голова ГО “ТРИ СИЛИ”, журналіст ЛОО НСЖУ
