30 червня 1941 року: акт, який став символом незламного прагнення до свободи
30 червня 1941 року у Львові було проголошено Акт відновлення Української Держави – подію, яка стала одним із найважливіших символів українського державотворення у ХХ столітті. Минуло 85 років, але значення цього історичного кроку залишається надзвичайно актуальним і сьогодні.
Проголошення Акта засвідчило, що прагнення українського народу до власної незалежної держави ніколи не згасало. Попри десятиліття бездержавності, репресій та окупацій, українці не відмовилися від ідеї самостійної України, а продовжували боротися за своє право бути господарями на рідній землі.
Політичним ініціатором цього рішення стала Організація українських націоналістів. На Українських Національних Зборах Акт проголосив Ярослав Стецько, який очолив Українське державне правління. Важливу роль у підготовці цієї історичної події відіграли Василь Кук, Ярослав Старух, Володимир Стахів та Роман Шухевич. Благословення новоствореній українській владі надав митрополит Андрей Шептицький, підтримавши прагнення українців до власної державності.
Особливо показовою є реакція нацистської Німеччини. Уже за кілька днів після проголошення Акта окупаційна влада вимагала відкликати його та відмовитися від ідеї незалежної України. Степан Бандера і Ярослав Стецько категорично відмовилися виконати цей ультиматум. За свою принципову позицію вони були заарештовані та ув’язнені в німецьких концтаборах. Незабаром розпочалися масові репресії проти діячів ОУН: було заборонено діяльність українських організацій, арештовано більшість керівництва націоналістичного руху, а сотні українських патріотів стали жертвами нацистського терору. Трагічною сторінкою цієї боротьби стало й убивство в концтаборі Аушвіц братів Степана Бандери – Олександра та Василя.
Хоча тоді українцям не вдалося відновити повноцінну державну незалежність, Акт 30 червня 1941 року став потужним моральним і політичним дороговказом. Він продемонстрував світові, що український народ не погоджується ні на одну форму чужоземного панування та готовий відстоювати свою свободу навіть у найважчих історичних обставинах.
Сьогодні, коли Україна знову бореться за свою незалежність, територіальну цілісність і право на існування, ця сторінка історії набуває особливого змісту. Вона нагадує, що українська державність є результатом багатьох поколінь боротьби, жертовності та незламної віри у власне майбутнє.
Пам’ять про Акт відновлення Української Держави – це не лише шана до минулого, а й усвідомлення відповідальності перед майбутніми поколіннями. Адже незалежність не є подарунком історії – вона завжди була і залишається найвищою цінністю, яку український народ виборює власною мужністю, єдністю та незламністю.
JUNE 30, 1941: THE ACT THAT BECAME A SYMBOL OF THE UNBREAKABLE ASPIRATION FOR FREEDOM…
On June 30, 1941, in Lviv, the Act of the Restoration of the Ukrainian State was proclaimed—an event that became one of the most significant symbols of Ukrainian state-building in the 20th century. Eighty-five years have passed, yet the significance of this historic step remains profoundly relevant today.
The proclamation of the Act demonstrated that the Ukrainian people’s aspiration for their own independent state had never faded. Despite decades of statelessness, repression, and occupation, Ukrainians never abandoned the idea of an independent Ukraine and continued to fight for their right to be masters of their own land.
The political initiator of this decision was the Organization of Ukrainian Nationalists (OUN). At the Ukrainian National Assembly, the Act was proclaimed by Yaroslav Stetsko, who became the head of the Ukrainian State Administration. Vasyl Kuk, Yaroslav Starukh, Volodymyr Stakhiv, and Roman Shukhevych played key roles in preparing and implementing this historic initiative. Metropolitan Andrey Sheptytsky blessed the newly established Ukrainian authorities, supporting the Ukrainian people’s aspiration for their own statehood.
The reaction of Nazi Germany was particularly revealing. Just a few days after the proclamation of the Act, the occupying authorities demanded that it be revoked and that the idea of an independent Ukrainian state be abandoned. Stepan Bandera and Yaroslav Stetsko categorically refused to comply with this ultimatum. As a result of their principled stance, they were arrested and imprisoned in Nazi concentration camps. Soon afterward, mass repression against OUN members began: Ukrainian organizations were banned, most of the nationalist movement’s leadership was arrested, and hundreds of Ukrainian patriots fell victim to Nazi terror. One of the most tragic episodes of this struggle was the murder of Stepan Bandera’s brothers, Oleksandr and Vasyl, in the Auschwitz concentration camp.
Although Ukrainians were unable to restore full state independence at that time, the Act of June 30, 1941, became a powerful moral and political landmark. It demonstrated to the world that the Ukrainian people would never accept any form of foreign domination and were prepared to defend their freedom even under the most difficult historical circumstances.
Today, as Ukraine once again fights for its independence, territorial integrity, and right to exist, this page of history has taken on special significance. It reminds us that Ukrainian statehood is the result of many generations of struggle, sacrifice, and unwavering faith in the nation’s future.
The memory of the Act of the Restoration of the Ukrainian State is not only a tribute to the past but also a reminder of our responsibility to future generations. Independence is not a gift of history-it has always been, and remains, the highest value that the Ukrainian people defend through their courage, unity, and unwavering determination.
Автор статті Іван ТОРСЬКИЙ Голова ГО “ТРИ СИЛИ”
